Захоплююче

Троє на безлюдному острові. Як Бог зло звертає в добро.

Філіп озирнувся. Пустельний берег з уламками баркаса на якому група відпочиваючих вирушила на морську прогулянку. Ще двоє з трьох відпочиваючих врятувалися разом з ним, а ось куди подівся капітан з місцевих, поки було не зрозуміло.

Може бути теж врятувався. Повинен був врятуватися. Хоча, мені здається, він того вечора був “напідпитку”.

Вони тут люблять їсти всякі звеселяючі штуки з якихось баранячих кульок або ще чогось зростаючого на цих островах. Може бути, теж десь на острові, або відправився до праотців. Вже не важливо.

Важливо те, що баркас був, швидше за все, навіть не зареєстрований. Ніяких звітів, природно, ніхто не вів. Туристи заплатили і повіз кататися по океану, показувати місцеві острови.

Не дивлячись на штормове попередження. Буря налетіла раптово. Небо заволокло грозовими хмарами, мотор залило водою, і човен носило всю ніч з волі хвиль, поки вона не налетіла в нічній темряві на камені, і не почала тонути.

Філіп сам вистрибнув за борт вхопившись за якусь пластикову каністру як за рятувальний круг. І ось ранок після аварії. Ми на острові десь посеред океану.

Троє туристів і уламки баркаса. Острів виявився безлюдним. Залишається сподіватися, що сюди ще хтось прибуде хоча б протягом місяця.

Адже ми троє типових жителя мегаполісу, позбавлені яких би то не було навичок виживання. Без їжі, думаю, протягнемо пару тижнів, а якщо тут ще немає води – то і того менше. Навряд чи хтось із нас в житті голодував хоча б пару днів.

Страшно. Насамперед оглянули Острів. Вода знайшлася в невеликих, але чистих калюжах.

Хоча б не помремо від спраги. А ось з їжею проблема. Будемо сподіватися, що місцеві припливуть.

Поки ж потрібно було подбати про нічліг. Дощі в цих місцях йшли часто. На наше щастя на берег винесло майже цілком наш розбитий баркас.

І ми втрьох, з величезним трудом затягли те, що залишалося від нього, на берег, подалі від води, і спорудили якусь подобу житла. Нам пощастило ще в тому, що на берег винесло каністру з бензином. І була надія розвести багаття.

Вдень стояла спека, але вночі температура опускалася до 10 градусів. В першу ніч розвести багаття за допомогою бензину, сухих водоростей і іскор, висікаються ударами каменю об камінь у нас не вийшло. Лягли спати втомлені, голодні і холодні.

На наступний день Філіп і Томас вирушили в глиб острова в пошуках чогось їстівного, а третій наш товариш Джордж залишився на господарстві з твердим наміром добути вогонь. Коли ми відійшли приблизно на півкілометра вглиб, то раптом побачили, що з боку нашого табору піднімається густий чорний дим. – Господи, Джордж, здається, підпалив наше житло.

Товариші по нещастю кинулися бігти назад. Коли вони опинилися на березі, то побачили величезне палахкотливе багаття, вірніше охоплене полум’ям єдиний притулок. Густий дим піднімався до неба.

Джордж сидів далеко, обхопивши голову руками.- Я тільки хотів розвести вогонь. Хлюпнув з каністри і вона вибухнула.

Я тільки хотів розвести вогонь, – тільки й повторював він.- Господи, за що? Змолився Філіп. Чому Ти нас так караєш? Мало того, що ми мало не загинули, ти ще позбавив нас єдиного житла.

Нам ніде сховатися від дощу і сонця. Чому ти такий жорстокий до нас?Одного не знав Філіп, що дим від багаття помітили пропливали повз рибалки, і вирішили приплисти і перевірити: що може горіти на цьому безлюдному острові? Не знав тоді ще Філіп, що до їх порятунку залишалися лічені години.Не втрачайте надії, в будь-якій ситуації.
! Підтримати канал-зв’язатися з автором !

Related posts

Leave a Comment